стихія

-ї, ж.

1) В античній філософії – одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). || перен., книжн. Основний елемент, головна складова частина чого-небудь.

2) Явище природи, що виступає як могутня, майже непереборна і часто руйнівна сила, а також сфера, середовище його виявлення. || перев. мн. Про певні явища, сили і т. ін., ворожі людині. || Сильне й мимовільне, яке не підкоряється волі й розуму, підсвідоме почуття.

3) Явище суспільного життя, що відбувається без регуляційного впливу людей, суспільства.

4) Суспільне середовище, маса людей, які діють без керівництва, неорганізовано, сліпо.

5) перен. Звичне для когось середовище, оточення. || Улюблене коло занять, інтересів і т. ін., що-небудь духовно близьке комусь.